?

Log in

No account? Create an account

Мы???


Вот этот листик со стихами – ты,
Вот фотография на полке – ты,
Вот запах на моей футболке – ты,
Четыре тапка у порога – мы.
Так много «ты», так мало «мы»,
А есть ли «мы»? Быть может просто «я» и просто «ты», вообще?
Молчешь? Молчи!

(С) Коля

Tags:

Минуле...

Минуле іноді зазирає у наше теперішнє і докорінно змінює майбутнє... От-така абракадабра...
"З двадцять другої весни я закину свої принципи..." (С)
А сьогодні минає друга осінь, коли я не закинула свої, чи може ти їх змінив в мені докорінно...
Вчора ми бачились, ввічливо привітались... Ти навіть пробурмотів "З днем Народження..." І мене просто осінило... Я зрозуміла все те, що не могла зрозуміти вже дві осені...
Не винен ніхто, просто принципи в нас були якісь надто різні... Стає смішно... Добре, що тоді принципи взяли гору... Добре, що ми не втратили свої шанси на щастя... Нехай на окреме один від одного, але щастя...

Утопія...

Часом кілька слів змінюють все життя... Пара поглядів перекреслює все, що було "до"... А декілька дотиків створюють нову еру "після"...
А що буває, коли ті слова, погляди, дотики Твої? Апокаліпсис? Утопія? Поясни мені, любий, що тоді коється зі мною?...
Твоя рука знову на моєму плечі, губи видихають слова любові у вушко... І мені раптом стає однаково кому ти належиш, з ким проводиш дні, кому даруєш ночі, коли я не тут... Не в твоїх обіймах...
Торкаюсь твоєї шиї, блукаю руками в неслухняному волоссі, вдихаю Твій запах у свої легені... Сьогодні, зараз, цієї миті Ти мій...
А завтра я прокинусь... Одна в пустій кімнаті... І буде все як завжди... Допоки знову не настане моя УТОПІЯ...

Моя АБВГДейка

Авто, арахіс, адреналін, Англія...
Букети, Балабама...
Вогні...
Гармонія, Гадюкіни...
Друзі, дарунки...
Емоції...
Європа...
ЖИТТЯ!
Зебра...
Иии...
Ірис...
Їжачки (пам"ятаєш?=)...
Йогурти...
Кіно, книги, Карпати...
Літо, любов, Львів...
Музика, морозиво, море, Манчестер...
Ночі, ніжність...
Обійми...
Посмішки, подорожі...
Ранок, ризик...
Свобода, С.К.А.Й. ...
ТИ!
Україна...
Футбол...
Хлопаки...
Чорний чай...
Цілунки...
Шопоманія...
Щиглі =), щастя...
Юппі...
Я!


Желаньем пахнешь ты в постели,
Когда тебя целую вновь.
А губы влажные на теле,
Так разжигают мою кровь!

Тропинку вниз, по теплой коже,
Я пролагаю языком.
Ты так на кошечку похожа,
Что в марте сходится с котом.

Ты ноготочками рисуешь,
Узоры на моей спине.
И понимаешь, что рискуешь,
Лукаво улыбаясь мне.

Губами жадно припадаю,
К бутонам трепетной груди.
Играя, языком ласкаю,
Ты молишь: Зверя не буди!

Тебя как книгу раскрываю,
Ловлю смущенье и испуг,
Но на макушке ощущаю,
Давленье, дрожь несмелых рук.

Текла любовью мне навстречу…
Как персик спелый под укус.
Мольбы твоей я не замечу,
Тебя попробовав на вкус.

Финал так близок! Все под током!
Волна сменяется волной,
И льется бешеным потоком…
О! Как же хорошо с тобой!

***

Ты далеко, а за окнами ночь
Падаю вновь от усталости
Я далеко, а за окнами дождь
Плачет со мною от жалости

Жаль, что сказала, где можно смолчать
Жаль, не сдержался, ответил
Хочется плакать и даже кричать
Злиться на всех в этом свете

Шлю смс-ки простые слова
«Мне без тебя очень плохо»
Жду… И кружится моя голова
Сердце от вдоха до вдоха

То замирает, то бьется сильней
Мурашки гуляют по коже
Белым конвертом мигает дисплей
« И мне без тебя… плохо… тоже»

Номер знакомый, гудок и ответ
В трубку шепчу… слезы градом
Слышу… люблю, обожаю, привет
Плачешь?… прости… ну не надо….

Опять нет в любви расстояния
Она наш единственный вождь
Признание вслед за признанием
Я слышу шаги... идет дождь…

***

Посмотришь на меня в толпе. И не узнаешь.
Сольюсь я с тысячью восторженных сердец.
Быть может, и найдешь меня, но тут же потеряешь.
И вдруг, так неожиданно, придет всему конец.
Не надо, не вини себя. Тебя я отпускаю,
Ты птица без силков, паришь так высоко.
А я тону в тоске, я просто умираю....
Но воля мне твоя дороже всех оков
Когда придет пора, и ты упав заплачешь
С вершин, что покорить успеешь наяву
Тогда я расскажу , что для меня ты значишь
Забуду все ...прощу... и на руки возьму....

(С) Елена Кошевая

Смешывай...

Я – слишком цветная, ты – слишком белый…
Я – слишком порывиста, ты же – несмелый…
Боишься испачкаться яркими красками,
Безумством моим и горячими ласками…
К чему эта логика?.. эта сверх-взвешенность?
Зачем говоришь, что нас лучше не смешивать?

-------Ведь я в тебя целюсь так хрипло и трепетно,
-------Хочу заразить тебя страстью и смехом.

Я рвусь поделиться с тобою дыханием,
Одним-на-двоих-без-обманов сознанием…

-------Хочу пропитаться насквозь твоим запахом,
-------На завтраки быть твоим кофе без сахара…

Позволю себе кучу бреда и вольностей,
Попробуем всё из доступных возможностей!

-------Я брежу тобой! Я тебя культивирую!
-------Покрашу в свой цвет! Научу быть счастливее!

Я – что-то цветное, ты что-то белое…
Мне странно, что ты осторожно-несмелый
Доводишь меня до горячки так бешено!!!!!
В любви не ведут себя скромно и сдержано!
Любовь не должна быть продуманно-взвешенной!
Не бойся испачкаться!
Смешивай!

Урааааааааааа!

Ура! Ура! "Динамо" в 1/4 кубку! Стрибаю від щастя під стелю! Виявляється ше є порох... =))) Шоправда суперник був занадто ураїнський і рідний! Динамівці всі щілинки вже знають! Але Металісти також сила! 3 голи... Шкода хлопак... Якби ж суперником було не Динамо, я б вболівала за них всім серцем... А так се ля ві! Переміг сильніший...
Надіюсь, шо й в 1/4 хлопаки покажуть клас...

Mar. 18th, 2009

"Я люблю, як ти морщиш носик, коли дивишся на мене, наче я божевільний. Я люблю, коли після того, як я провів з тобою весь день, мій одяг пахне твоїми парфумами. Я люблю, що ти людина, з якою я останньою хочу говорити перед сном. І не тому, що я самотній, або тому, що зараз Новий Рік. Я прийшов сьогодні сюди тому, що коли розумієш, що готовий провести решту свого життя з кимось, то хочеться, щоб ця решта життя почалася якнайшвидше"

Цитата з якогось фільму! Вже й не пригадаю з якого... Колись сподобалось, записала, а нині знайшла... Подумала собі, шо хотіла б почути таке від тебе чи сказати таке тобі... Це не важливо... Зате як романтішно... Як в Голівудських фільмах, так одноманітно і банально, а кожного разу плачеш над  черговим освідченням чергових закоханих... =))
Чуєш, любий, хочу шоб і над нашою лав сторі плакали... =)))

P.S. До речі, я люблю як ти морщиш свого носа, а ше коли складаєш губи так смішно в трубочку... =))) І я люблю, коли мій одяг пахне твоїми парфумами... Люблю тебе, рідний...

P.P.S. Сьогодні нарешті послухала ту пісню Бумбоксу, яку ти слухав постійно, а я все не мала часу вслухатись і задуматись...
Дуже сподобались слова:
"Мы мед и яд, мы плюс и минус,
Но ты моя необходимость.
И если между нами пламя,
Пускай пылает до конца.
Меняю снова гнев на милость,
Меня на долго не хватило,
Но то что ты мое светило,
Невозможно отрицать..."

Ми говоримо...

"Ми говоримо: «Я довіряю тобі», коли боїмось, стати іграшкою.

Ми говоримо: «Я був (була) поруч», коли не можемо знайти собі виправдання.

Ми говоримо: «Дякую тобі, за те, що ти є», коли не можемо сказати «Я люблю тебе»

Ми так багато всього говоримо, що коли на язиці залишаються три останніх невикористаних слова, ми зачиняєм рот, дивимось додолу і мовчимо..."